Програма факультативу з географії

Програма факультативу з географії

11 клас

«Сто чудес світу»

 

Лист ІІТЗО від 02.06.2014 № 14.1/12-Г-812

Пояснювальна записка

Особливістю навчальної програми факультативу «Сто чудес світу» є те, що вона спрямована на вивчення найбільш відомих та видатних творінь архітектурного генія – Людини або найбільш унікальних проявів Природи.

Вивчення факультативного курсу «Сто чудес світу» дасть можливість учням більш детальніше дізнатися про:

-час та особливості виникнення природних і рукотворних об’єктів, які є визнаними чудесами світу;

– історію створення списку творінь природи і людини;

– характерні риси та унікальність даних географічних об’єктів.

Під час занять на факультативі учні навчаться:

-наводити приклади природних і рукотворних чудес різних частин світу;

– називати і показувати на карті регіони та країни, де знаходяться ці об’єкти;

– пояснювати явища природи, характерні для певних природних об’єктів;

– готувати виступи, презентації, реферати на основі самостійного опрацювання різноманітних джерел інформації.

При викладанні теоретичного матеріалу використовуються такі методи роботи як розповідь, бесіда, віртуальні подорожі (перегляд відео).

Факультатив проводиться в 11 класі  0,5 год на тиждень.

 

 

 

 

 

 

 

Історія створення списку Семи  чудес світу

Чому саме Сім чудес світу, а не 9 або 12?  Все через  магічні властивості цифри 7. У стародавні часи вважалося, що сімка є найдосконалішим і закінченим числом. Тому з усіх найбільших архітектурних пам’яток старовини до чудес віднесли лише маленьку їх частину.

У I столітті до н. е. жив грецький історик Страбон. Саме він і склав остаточний список, який до цього мав безліч найрізноманітніших варіантів, починаючи з часів Геродота, що жив в V столітті до н. е. Список Страбона пережив 2000 років. За весь цей час він жодного разу ніким не оспорювався.

Храм Артеміди 

   Артеміда – це завжди юна богиня полювання і родючості. Вона уособлювала жіночу чистоту і цнотливість.  Саме їй стародавні греки і спорудили величезний храм з чистого білого мармуру. Споруджений він був у місті Ефес першій половині VI століття до н. е. Храм мав довжину 100 м, а висоту 18 м. Його ширина складала 50 метрів. Мармурових колон налічувалося 127. Вони підтримували дах. Як виглядала скульптура самої Артеміди – невідомо. Згідно з переказами зробили її зі слонової кістки, а сандалі богині виготовили з чистого золота. Архітектором храму вважається грек Херсифрон. Будівництво зайняло кілька десятків років. Велична споруда радувала людей більше ста років. Але в 356 році до н. е. храм Артеміди підпалили. Здійснив це святотатство  Герострат. Його схопили і під тортурами Герострат зізнався, що підпалив храм заради слави. Він хотів, щоб його ім’я залишилося жити у віках.  ПротеГерострата не забули. Він добре знаний і в наші дні, будучи символом хворого честолюбства, що межує з безумством.

У 1869 році англійський археолог Вуд виявив фундамент храму Артеміди. Вдалося зібрати з уламків і відновити одну колону. У наші дні лише вона нагадує про колишню велич одного з Семи чудес світу.

 

Висячі сади Семіраміди

Знаходилося це архітектурне творіння в місті Вавилоні. Висячі сади згадує тільки Страбон. Існували вони насправді чи ні – сказати важко. У наші дні немає, не те що садів, але й самого Вавилона.  Як описує Страбон, створили їх за наказом царя після перемоги над Ассирією. Він уклав союз з Мідією – державою, розташованою між Межиріччям і Каспійським морем – і одружився на дочці мідійського царя. Звали дівчину Амітіс. Але величезне місто не припало  до серця молодій дружині. Воно  було порошним, галасливим і нічим не нагадувало  потопаючу в зелені Мідію. Амітіс затужила за батьківщиною. І тоді всемогутній цар розпорядився створити чудові сади і посадити в них зелені рослини з тих місць, де пройшли юні роки його дружини. Наказ владики було виконано.

Високо над землею розташовувалася 4-х ступінчаста піраміда. Утримувалася вона за допомогою колон, вкопаних в грунт. Висота колон становила 20 метрів. Підлогу  устеляв очерет. На нього було покладено товстий шар родючої землі. Саме в нього і садили квіти і дерева, привезені з Мідії. З боку піраміда нагадувала собою величезний зелений пагорб серед піщаної рівнини, на якій і стояло місто Вавилон. Вода надходила з вод Євфрату на саму верхню піраміду за допомогою ручних насосів. При цьому були задіяні сотні рабів. Вони цілодобово качали воду, а та текла по трубах, захованих в колонах. На самій піраміді будівельники зробили штучні русла струмків. Вода, дзюркочучи, збігала по ним вниз до першого ярусу. Так здійснювалося поливання рослин.

В 539 році до н. е. могутня держава впала. Її підкорили Ахеменіди, і створили величезну Перську імперію. Дуже рідко перські царі відвідували колись велике місто. Зелену рослинність перестали поливати, і вона засохла. Палац спорожнів і занепав.

Минуло 2,5 тисячі років. Природно, що ніяких слідів від одного з Семи чудес світу не залишилося. Про висячі  сади нагадує лише рукопис Страбона. Але його оповідання швидше схоже на красиву казку, ніж на історичну правду. Втім, будь-яка казка може стати бувальщиною. Доказів цьому в історії дуже багато.

 

 

Мавзолей у Галікарнасі 

 

Сім чудес світу нерозривно пов’язані з мавзолеєм в Галікарнасі. Галікарнас – це місто, яке находилося  на узбережжі Середземного моря в південно-західній частині Малої Азії. У наші дні на місці Галікарнаса розташовується турецьке місто Бодрум.

Зведення мавзолею почалося в останні роки життя Мавсола. На зведення гробниці були залучені найвідоміші в той час архітектори і скульптори. Природно, спорудження вийшло величним. Довжина його становила 38 м, ширина – 32 м. У висоту архітектурний шедевр досягав 40 м.   Зверху розташовувалися скульптури в кількості 400 штук. За скульптурами височіли 39 колон. Їх висота досягала 11 м. Дахом служила піраміда. Вона мала ступінчасту форму. Ступенів всього нараховувалося 24. Всю цю пишноту вінчала квадрига. Представляла вона собою мармурову колісницю, запряжену четвіркою коней. У колісниці знаходилися скульптури Мавсола й Артемісії.

Ця будова нічим не походила на архітектурні споруди того часу. Тому його назвали по імені Мавсола – мавсолеем. Згодом назва дещо видозмінилася. У наш час подібні споруди називають мавзолеями.

Мавзолей у Галікарнасі простояв 1800 років. У XIII столітті його зруйнував наймогутніший землетрус. Через 200 років будівельний матеріал споруди використовували лицарі Мальтійського ордена для зведення оборонної споруди – фортеці св. Петра. У середині XIX століття руїни досліджували вчені з Англії. Вони склали кілька варіантів первісного вигляду мавзолею. Який з них в точності збігається з дійсним – сказати дуже складно.

 

 

 

Статуя Зевса в Олімпії 

Олімпія – це найбільше історичне місце. Воно поєднувало в собі місто й святиню. Саме в ньому з 776 року до н. е. по 394 рік н. е. кожні 4 роки проводили Олімпійські ігри. Олімпійських чемпіонів шанували майже як богів, а головним покровителем олімпіад вважався Зевс. Статуя Зевса в Олімпії досягала заввишки 12 метрів і зображала громовержця, що сидить на троні. Фігура була зроблена зі слонової кістки. На голові бога спочивав вінок із золота. Права рука небожителя тримала Ніку (богиня перемоги). Ліва рука стискала скіпетр, на якому сидів золотий орел. Ноги Зевсаскульптор взув в золоті сандалі, а на плащі бога зобразив тварин і квіти.

Основним матеріалом трону був мармур. Прямо перед статуєю знаходився прямокутний басейн, наповнений водою. У неї наливали оливкову олію, і вона утворювала тонку плівку на поверхні рідини. Сонячне світло падало  на плівку, відбивалося і висвітлювало  верхню частину скульптури. Складалося враження, що статуя випромінює сяйво. Цей оптичний ефект приводив людей у ​​стан повного захоплення.

Храм і статуя Зевса в Олімпії сильно постраждали під час сильного землетрусу в II столітті до н. е.

На самому початку V століття все, що залишилося від статуї, перевезли до Константинополя. Де там зберігали історичну цінність – неясно. Але наприкінці п’ятого сторіччя одна з найбільших скульптур людської цивілізації згоріла під час пожежі. Що за пожежа, в якому храмі вона була – про це немає жодної інформації.

 

 

 

 

 

Колос Родоський

 Колос Родоський – це величезна статуя з бронзи, яка, як стверджують легенди, височіла прямо біля входу в бухту портового міста Родосу. Передумовою для створення величезної споруди послужила війна. У 305 році до н. е. місто обложили македонські війська. Після перемоги люди вирішили віддячити Геліоса – бога Сонця і побудувати величезну статую бога. Запросили грецького скульптора Хареса. Той і спорудив величезну статую, що отримала назву Колос Родоський.

Споруда була грандіозною. Висота статуї становила близько 30-35 метрів. Каркас зробили із заліза, глини та каменю, а зверху покрили бронзою. Бог Сонця Геліос стояв на мармуровому постаменті, висота якого досягала 5 метрів. На голові небожителя знаходився вінець з променями. Скільки було променів – невідомо. З урахуванням постаменту споруда сягала у висоту не менше 36-38 метрів.

Але люди не довго милувалися богом Сонця. Минуло 60 років, і потужний землетрус струсонув прибережні землі острова Родос. Підземні поштовхи позначилися на Колосі Родоському найсумнішим чином. Гігантська статуя підломилися в колінах і звалилася прямо на житлові споруди. При цьому було зруйновано кілька будинків.

 

 

 

 

 

 

Олександрійський маяк

Єдине з Семи Чудес Древнього світу несло в собі не тільки архітектурну елегантність, але й практичну функцію. Це – Олександрійський Маяк, що знаходився на древньому острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. А ще він був найвищою спорудою на Землі. Після завоювання Єгипту у 332 році до н. е. Олександр Македонський вирішив заснувати там нову столицю. Так виникла Александрія.

Мірою розвитку судноплавства, морської торгівлі все гостріше відчувалася потреба у маяку, який серед підводних скель і мілин вказував би суднам безпечний шлях в олександрійську гавань. Висота маяка – 135 м, його світло було видно на відстані 60 – 100 км. Це була 40-метрова восьмигранна призма-вежа, облицьована білим мармуром. Джерелом світла служило велике багаття, що постійно підтримувалося. Яким чином досягалася яскравість і дальність свічення досі не встановлено. За однією з версій, цей ефект досягався за допомогою величезних дзеркал з полірованої бронзи або скла. За іншою – завдяки використанню прозорих шліфованих каменів-лінз.

Олександрійський маяк справно виконував свої функції аж до 956 року, коли стався сильний землетрус. Руйнування були значними, але величну споруду відремонтували. Наступний  землетрус трапився вже в XIV столітті. Він  знищив маяк повністю і перетворив його на руїни.

 

 

 

 

 

 

Великі піраміди в Гізі

Це єдині споруди з Семи чудес світу, що дійшли до наших днів. Звичайно, вигляд у них досить непрезентабельний, але треба враховувати, що пройшло 45 століть, а це величезний термін навіть за історичними мірками.

До чудес світу відносяться 3 піраміди. Піраміда Хеопса, піраміда Хефрена і дуже скромна на вигляд піраміда Мікеріна. Власне, дивом вважається не кожна піраміда окремо, а весь комплекс. Він вражає своїми розмірами і викликає безліч суперечок з приводу способів будівництва величних споруд.

Деякі дослідники дотримуються думки, що комплекс побудувала якась інша, більш розвинена цивілізація. Мотивують вони це тим, що технологія обробки кам’яних блоків не відповідає тим технічним досягненням, які існували 45 століть тому.

Величний комплекс розташовується на плато Гіза і знаходиться в 25 км від центру Каїра. Найбільшою є піраміда Хеопса. Її первісна висота становила 146 метрів. На сьогоднішній день вона дорівнює 138 метрам. Піраміда Хефрена мала первинну висоту 143 метра. Сьогодні в наявності налічується 136 метрів. Тобто вона незначно поступається усипальниці фараона Хеопса. Піраміда Мікеріна – це малятко по-порівнянні зі своїми більш величними побратимами. Її первісна висота становила 65 метрів. Зараз спостерігається лише 62 метра.

Як же будувалися ці величезні споруди? Тут – скільки людей, стільки й думок.  Існує безліч  припущень, але всі вони грішать серйозними вадами. Таким чином, можна зробити висновок, що сучасна історія не знає, як побудували Великі піраміди в Гізі. Прикро, але це факт. Не знає також історія, які технології застосовувалися при обробці кам’яних блоків. Всі вони ідеально підігнані один до одного і мають абсолютно рівні поверхні. Так що одні загадки та питання – відповідей на які немає.

Хочеться звернути увагу ще на одну дивну деталь. Піраміда – це усипальниця фараона. Але, наприклад, в тій же піраміді Хеопса не знайдено мумію грізного правителя. По-всій видимості її взагалі там ніколи не було.

 

 

 

 

Відео:

Великі піраміди – великі таємниці  https://www.youtube.com/watch?v=qTb7eu2-_Kc

Піраміди в Гізі   https://www.youtube.com/watch?v=EjLa1P1DtcQ

 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *